юрій андрухович
just in between
...це трохи як з готельними
номерами -
виселення перед дванадцятою,
отже, ми зачиняємо двері,
збігаємо вниз
і здаємо ключі у рецепцію.
але що з номерами?
що відбувається з ними без нас? що стається
з усією плутаниною простирадел, з усім бардаком,
усіма рушниками,
подушками,
попелом у попільничках?
чи так само його здуває
віконний повів?
чи так само скрапує кран
над ванною? чи
запотіле дзеркало врешті прояснюється?
що в ньому видно?
(як повідав би Класик:
О, багато я дав би за те,
аби тільки побачити,
що відбувається з номером,
котрий я навіки покинув! )
зрозуміло, що згодом з'являється покоївка
з метою витерти кожен найменший слід
після нас, ніби нас не було.
і це їй вдається.
зрозуміло й те, що пізніше
тут з'являться інші, інакші,
поселені.
але що стається в час поміж?
поміж нашим виходом і появою
покоівки
у готельному номері,
де так близько лежалось удвох,
так близько дихалося?
