Далеко сивий берег. Ще далі Україна,
Де соняхи і сонце, як батько з немовлям.
А ми – в далекий світ, мов покритка причинна,
Осміяна на людях в догоду москаля...
Приспів:
Прощай, любимий край, ридання мої тихі.
Одного лиш не дай: калині відцвісти!
Прощай, любимий край. Із тополиних віхол
До Тебе поверну – в любові присягти.
І навіть імена розгублені у кличках;
Ніхто не пам’ятає, чи справді був такий.
Безчестя в іменах... Безчестя чи величчя...
А нашим нареченим – червоні чобітки.
Приспів
Зітхають океани, відлунюють їм трюми.
Одна відрада тільки: хтось пісню заспіва...
Який скорботний хор, коли живцем у трунах,
Коли за диригента – надія ледь жива.
Приспів (2)
Far gray shore. Farther Ukraine,
Where sunflowers and the sun as the father of the baby.
And we - a distant world, like pokrytka causality,
Ridiculed in public in favor Moskal ...
Chorus:
Farewell, beloved land, sobbing my quiet.
One only forbid: viburnum vidtsvisty!
Farewell, beloved land. Of poplar vihol
To bring you - love prysyahty.
And even confused the names of nicknames;
No one remembers whether it was so.
Names dishonor or disgrace ... majesty ...
And our brides - red boots.
Chorus
Sighs oceans, echo it holds.
One consolation only: someone singing a song ...
What mournful chorus when alive in a coffin,
When the conductor - just hope alive.
Chorus (2)
