Було колись в Україні ревіли гармати
Було колись Запорожці вміли панувати
Панували добували і Славу і Волю
Минулося осталися Могили на полі
Високії ті Могили де лягло спочити
Козацькеє біле тіло в китайку повите
Високії ті могили чорніють як Гори
Та про волю нишком в полі з Вітрами говорять
Свідок слави Дідівщини з Вітром розмовляє
А внук косу несе в росу за ними співає
Було колись в Україні лихо танцювало
Журба в шинку мед-горілку поставцем кружала
Було колись добре жити на тій Україні
А згадаймо може серце хоч трохи спочине
Чорна Хмара з-за Лиману небо сонце криє
Синє Море звірюкою то стогне то виє
Дніпра гирло затопило "А нуте Хлоп'ята
На байдаки ! Море грає ходім погуляти!"
Висипали Запорожці лиман човни вкрили
"Грай же море!" заспівали запінились хвилі
Кругом хвилі як ті гори ні землі ні неба
Серце мліє а Козакам того тілько й треба
Пливуть собі та співають рибалка літає
А попереду Отаман веде куди знає
Походжає вздовж байдака гасне люлька в роті
Поглядає сюди-туди де-де буть роботі
Закрутивши чорні уси за ухо чуприну
Підняв шапку човни стали "Нехай ворог гине!
Не в Синопу Отамани Панове-Молодці
А у Царград до Султана поїдемо в гості!""
"Добре Батьку Отамане!" кругом заревіло
"Спасибі вам!" надів шапку знову запінило
Синє Море вздовж байдака знову походжає
Та на хвилю Пан-Отаман мовчки поглядає
