1
Коли він засне, вона тихо вимкне світло
Що би було непомітно, як вона піде
І з цієї хвилини ніхто не скаже, де вона є
Хто поруч з нею, і що це їй дає
І ніхто не прийде хоч він обіцяв: "Я не покину”
Вона гадала що плечі, а знайшла спину
Такі правила гри, вона їх прийняла
Я скучатиму за нею, такою якою вона була
Приспів:
Коли дивитимусь у вікна
Я буду думати, що прикро
Розум розійдеться з душею
І я скучатиму за нею (2 р)
2
Ми полюбляли з нею розмовляти "ні про що”
Так, взагалі, про дощ, каміння, та скло
Про те, що завтра буде краще, аніж сьогодні
І напевно гарніше, аніж на передодні
Бо ми такі, як і були, немодні, несучасні
Ми просто дихали повітрям, то Боги, то блазні
Доторкались до душі ножем місячного світла
Залишаючи рани, хоч їх спочатку непомітно
І все майже нормально, і все майже спокійно
Хоча пустелі самотності нагадували постійно
Про себе, хотілось втекти, бігти що є сили
Але поїзди зійшли з рейок та кораблі згоріли
Приспів:
3
І я залишався, хоч звір рвав мої груди
І щоб не робив, знав-знав я - інакше не буде
І хоч ми такі близькі, ми все ж дуже різні люди
І сонячне проміння нас двох у ліжку не розбудить
Коли я збирав її п'яні сльози руками
Вона питала: "Чому це відбувається з нами?”
Я не міг відповісти, мова тут безсила
Нічого значення не має коли відірвані крила
Коли надії даремні, і все не так, як хотілось
Ну що тут поробиш – не утерпілось, не злюбилось
Розчарувавшись в усьому, вона просто пішла
Я скучатиму за нею такою, якою вона була 1
When he falls asleep, she quietly turns off the lights
That would have been unnoticed, as she goes
And from that moment no one can say where it is
Who is next to it, and it makes it
And no one will even though he promised, "I will not leave"
It is supposed that the shoulder and found the back
Such rules, it took them
I skuchatymu for it, such as it was
Chorus:
When the windows dyvytymus
I will assume that annoying
The mind gets going with soul
I skuchatymu her (2 years)
2
We liked to talk to her "about nothing"
Thus, in general, about the rain, stone, and glass
The fact that tomorrow will be better than today
And perhaps more beautiful than on the eve of
For we are, as were unfashionable, imperfect
We simply breathing the air, the gods, the buffoons
Touched the soul knife moonlight
Leaving wounds, being initially unnoticed
Yet almost normal, almost all calm
Although constantly reminded desert solitude
About myself, I wanted to run away, run that is forces
But the train derailed and ships burned
Chorus:
3
I remained, though beast tore my chest
And to do, I knew-knew - or not
Even though we are close, we are still very different people
And the sun two of us in bed not wake
When I collected her hands drunken tears
She asked: "Why is this happening to us?"
I could not answer, we are powerless
Do not matter if detached wings
When vain hope, all is not perfect,
Well, what can you do - not uterpilos not zlyubylos
Disappointed in all, it just went
I skuchatymu her as she was Смотрите также: | |
