Жовті листя падають на землю
І летять на південь журавлі
Тяжко сльози стримати мені
Я ніколи, мила, не забуду
Як з тобов стрічались біля річки
Ти казала — "Я любити буду"
Та дала на пам’ять жовті стрічки
Жовті стрічки — символ розлуки і печалі
Жовті стрічки — більше надії не маю
Жовті стрічки — бачу тебе уві сні
Жовті стрічки — ночі зігрійте мої
Я поїхав у краї далекі
Та стрічки з собою забирав
В ясний день ховав їх в чемодані
А вночі з собою в ліжко брав
І тепер мені не треба мила
Тіла твого жадного до любові
Хоч ти мене зовсім розлюбила
Та стрічки тепер завжди зі мною
Жовті стрічки — символ розлуки і печалі
Жовті стрічки — більше надії не маю
Жовті стрічки — бачу тебе уві сні
Жовті стрічки — ночі зігрійте мої
Осінь, пустий пляж. Я іду вздовж кромки прибою і шукаю на піску сліди твоїх босих ніг.
Та марно. Вони давно змиті хвилями. Замість них я бачу різні сухі морські
рослини, напіврозложені трупи риб і панцирі крабів. Це все символи нашого
мертвого кохання. Щось солене на моїх губах — що то — бризги прибою?
Ні, це мої сльози. Мої гіркі і солені сльози. Вони мішають говорить.
Все минає. Все минає, не минає тільки любов…
