Вступ: Am Em H7 Em
Світить сонце, світить ясне
В українському селі.
Покидають рідні стріхи
Усі хлопці молоді.
Покидають рідні стріхи,
Ще й рідную родину,
А самі йдуть в ліс шукати
Сумну й тиху хатину.
Ані свята, ні неділі
В цих криївках лісових -
Така доля нас чекає
Усіх хлопців молодих.
Ой, тим лісом йде підвода,
На підводі чорний хрест,
А з підводи чути голос:
"Скоро буде нам кінець...
На підводі санітарка,
Їй на серденьку важко.
Її мужа розстріляли -
Серце кров'ю облилось.
Во напише, він диктує:
"Як ся маєш, дорога?
Я у лісі, легко ранний.
Скоро буду вдома я...
В мене рана невеличка -
По коліно без ноги.
Друга рана ледь замітна -
По плече нема руки."
Він сказав їй тії слова
І тяжеленько здихнув.
Він відкинув праву ручку
І навіки вже заснув.
Україно, Україно,
Ти купаєшся в крові,
А ми мучимось у лісі,
Усі хлопці молоді!
