• А
  • Б
  • В
  • Г
  • Д
  • Е
  • Ж
  • З
  • И
  • К
  • Л
  • М
  • Н
  • О
  • П
  • Р
  • С
  • Т
  • У
  • Ф
  • Х
  • Ц
  • Ч
  • Ш
  • Э
  • Ю
  • Я
  • A
  • B
  • C
  • D
  • E
  • F
  • G
  • H
  • I
  • J
  • K
  • L
  • M
  • N
  • O
  • P
  • Q
  • R
  • S
  • T
  • U
  • V
  • W
  • X
  • Y
  • Z
  • #
  • Текст песни Тарас Григорович Шевченко - Тополя. ч.1

    Исполнитель: Тарас Григорович Шевченко
    Название песни: Тополя. ч.1
    Дата добавления: 26.06.2016 | 13:42:21
    Просмотров: 9
    0 чел. считают текст песни верным
    0 чел. считают текст песни неверным
    На этой странице находится текст песни Тарас Григорович Шевченко - Тополя. ч.1, а также перевод песни и видео или клип.
    ТОПОЛЯ

    По діброві вітер виє,
    Гуляє по полю,
    Край дороги гне тополю
    До самого долу.
    Стан високий, лист широкий
    Марне зеленіє.
    Кругом поле, як те море
    Широке, синіє.
    Чумак іде, подивиться
    Та й голову схилить,
    Чабан вранці з сопілкою
    Сяде на могилі,
    Подивиться — серце ниє:
    Кругом ні билини.
    Одна, одна, як сирота
    На чужині, гине!

    Хто ж викохав тонку, гнучку
    В степу погибати?
    Постривайте — все розкажу.
    Слухайте ж, дівчата!

    Полюбила чорнобрива
    Козака дівчина.
    Полюбила — не спинила:
    Пішов — та й загинув...
    Якби знала, що покине —
    Було б не любила;
    Якби знала, що загине —
    Було б не пустила;
    Якби знала — не ходила б
    Пізно за водою,
    Не стояла б до півночі
    З милим під вербою.
    Якби знала!..
    І то лихо —
    Попереду знати,
    Що нам в світі зострінеться...
    Не знайте, дівчата!
    Не питайте свою долю!..
    Само серце знає,
    Кого любить. Нехай в’яне,
    Поки закопають,
    Бо не довго, чорнобриві!
    Карі оченята,
    Біле личко червоніє —
    Не довго, дівчата!
    До полудня, та й зав’яне,
    Брови полиняють.
    Кохайтеся ж, любітеся,
    Як серденько знає.

    Защебече соловейко
    В лузі на калині,
    Заспіває козаченько,
    Ходя по долині.
    Виспівує, поки вийде
    Чорнобрива з хати,
    А він її запитає,
    Чи не била мати.
    Стануть собі, обіймуться —
    Співа соловейко;
    Послухають, розійдуться,
    Обоє раденькі...
    Ніхто того не побачить,
    Ніхто не спитає:
    «Де ти була, що робила?»
    Сама собі знає...
    Любилася, кохалася,
    А серденько мліло —
    Чуло серце недоленьку,
    Сказати не вміло.
    Не сказало — осталася,
    День і ніч воркує,
    Як голубка без голуба,
    А ніхто не чує...
    Не щебече соловейко
    В лузі над водою,
    Не співає чорнобрива,
    Стоя під вербою,
    Не співає — сиротою
    Білим світом нудить:
    Без милого батько, мати —
    Як чужії люди,
    Без милого сонце світить —
    Як ворог сміється,
    Без милого скрізь могила...
    А серденько б’ється.

    Минув і рік, минув другий —
    Козака немає;
    Сохне вона, як квіточка;
    Мати не питає:
    «Чого в’янеш, моя доню?»
    Стара не спитала,
    За сивого, багатого
    Тихенько єднала.
    «Іди, доню, — каже мати, —
    Не вік дівувати!
    Він багатий, одинокий —
    Будеш панувати».
    «Не хочу я панувати,
    Не піду я, мамо!
    Рушниками, що придбала,
    Спусти мене в яму.
    Нехай попи заспівають,
    А дружки заплачуть,
    Легше, мамо, в труні лежать,
    Ніж його побачить».

    Не слухала стара мати,
    Робила, що знала —
    Дивилася чорнобрива,
    Сохла і мовчала,
    Пішла вночі до ворожки,
    Щоб поворожити,
    Чи довго їй одинокій
    На сім світі жити?..
    «Бабусенько, голубонько,
    Серце моє, ненько,
    Скажи мені щиру правду,
    Де милий-серденько?
    Чи жив-здоров, чи він любить?
    Чи забув-покинув?
    Скажи ж мені, де мій милий?
    Край світа полину!
    Бабусенько, голубонько!
    Скажи, бо [ти] знаєш...
    Мене мати хоче дати
    За старого заміж.
    Любить його, моя сиза,
    Серце не навчити!
    Пішла б же я утопилась —
    Жаль душу згубити...
    Коли не жив чорнобривий,
    Зроби, моя пташко!
    Щоб додому не вернулась...
    Тяжко мені, тяжко!
    Там старий жде з старостами...
    Скажи ж мою долю».
    «Добре, доню! Спочинь трошки.
    Чини ж мою волю.
    Сама колись дівувала —
    Теє лихо знаю;
    Минулося — навчилася:
    Людям помагаю.
    Твою долю, моя доню!
    Позаторік знала,
    Позаторік і зіллячка
    Для того придбала».
    POPLAR

    For oak wind howling,
    Walking across the field,
    At road bends poplar
    Until the dale.
    State high, wide letter
    Marne green.
    Around the field, on the sea
    The wide, blue.
    Chumak comes, look
    And the head of the slope,
    Shepherd morning with a pipe
    Sit on the grave,
    Look - aching heart:
    Around nor epic.
    One, one as orphan
    In exile, dying!

    Who vykohav thin, flexible
    At the steppes pohybaty?
    Wait - all tell.
    Listen to the same girl!

    fell in love browed
    Kozak girl.
    Fell in love with - no madness:
    I went - and died ...
    If she knew that leave -
    It would not love;
    If she knew that die -
    It would not let him go;
    If she knew - would not go
    Late on water
    Was not used to the north
    With lovely under the willow.
    If she knew! ..
    And then disaster -
    Ahead know
    What we zostrinetsya in the world ...
    Do not know, girls!
    Do not ask your fate! ..
    Heart knows
    Who likes. Let fades
    While bury,
    For not long browed!
    Brown eyes,
    White face red -
    Not long, girls!
    By noon, and wither,
    Eyebrows polynyayut.
    Kohaytesya same lyubitesya,
    How dear knows.

    Zaschebeche nightingale
    In a meadow on viburnum,
    Sing Cossacks,
    Hodya the valley.
    Singing while out
    Browed of the house,
    He asks her,
    Do not be beat.
    Become yourself, obiymutsya -
    Singing nightingale;
    Listen, disperse,
    Both radenki ...
    No man will see
    No one will ask:
    "Where have you been, who did?"
    Herself knows ...
    Lyubylasya, addicted,
    A dear melted -
    Nedolenku heard heart,
    Say no skill.
    Do not say - ostalasya,
    Day and night, coos,
    As no dove dove
    And no one hears ...
    Not nightingale twitters
    In the meadow above the water,
    Not singing browed,
    Stoa under willow,
    Not singing - an orphan
    White sick world:
    No dear father, mother -
    As strangers,
    No dear sun shines -
    Enemy laughs
    Without beloved everywhere grave ...
    A dear beats.

    It took a year, passed the second -
    Kozak not;
    It dries as Flower;
    Mother asks:
    "What fade, my daughter?"
    Asked the old man,
    For gray, rich
    Quietly united.
    "Go, my daughter - says mother -
    Divuvaty not age!
    It is rich, lonely -
    Will you rule. "
    "I do not want to dominate,
    I will not go, Mom!
    Towel acquired,
    I come down into the pit.
    Let the priests sing,
    A bridesmaid weep
    Easier mother in a coffin lying,
    Than see it. "

    Not listening to old mother,
    Did what she knew -
    She looked browed,
    Went dry and silent,
    I went to a fortuneteller night,
    To guess,
    How long it lonely
    In seven world live? ..
    "Babusenko, dear,
    My heart, Nenko,
    Tell me sincere truth
    Where cute, darling?
    Whether lived health, whether he likes?
    Do forgotten-left?
    Tell me where my dear?
    Artemisia end of the world!
    Babusenko, dear!
    Say, for [you] you know ...
    My mother wants to give
    According to the old one.
    He loves it, my blue-gray,
    The heart does not teach!
    But I would go utopylas -
    Pity the soul lose ...
    When lived browed,
    Do my bird!
    To not return home ...
    Heavily me, seriously!
    There elders of old waiting ...
    Tell my fate. "
    "Well, my daughter! Will rest a little bit.
    Ranks as my will.
    The most ever divuvala -
    Thatis know evil;
    Passed - learned:
    People helper.
    Your fate, my daughter!
    The year before knew
    The year before and zillyachka
    For acquired. "

    Смотрите также:

    Все тексты Тарас Григорович Шевченко >>>

    Опрос: Верный ли текст песни?
    ДаНет