Текст песни Сестри Тельнюк - Кораблі

Розсікаючи тільки поверхню води
Раптом бачиться, і не випадково,
Як зринають чудовиська-кораблі
За стіною навскісно-бузковою.
Затихають у хвилях тремтливі хвости,
Шумовинням сріблястим піняться
І “привітно” всміхається равелін,
Кожному, хто зупиниться…
В ліхтарях мерехтить однобокість слів,
Не позбавлених, зрештою, ніжності,
І з’являються обриси кораблів
З неймовірною необережністю.
І з’являються там, де провалля й піски
Де фарватер вже не відшукати.
Серед тисячі-тисяч осінніх дощів
Рекомендуючи помовчати.

Що серед дощу Тебе змушує мовчати?