Це зрозуміло, з тобою все закінчено
Свої страждання я навмисне перебільшую
Якесь кохання, якісь почуття
Чомусь ускладнюю своє життя.
Ні, так непросто, так непросто це все
Я закриваю очі – бачу тебе
Та це нічого, пройде час і це пройде…
…і це пройде!
Вже рік пройшов, пройшло останнє побачення
Я вже й не думав що зустріну тебе знов
Минуле зовсім немає значення
Та, тим не менше під серцем холоне кров.
Я роблю вигляд що в мене все налагоджено
Пройшли юнацькі часи перебільшення
Ти усміхаєшся, нічого ще не втрачено,
Але ця фраза потребує закінчення…
…Я не знаю, я гублюсь, я дивлюсь ввічі тобі
Я провалився помер задихнувся і ніби прокинувся в сні.
Я плаваю тримаю руку твою
Відчуваю… відчуваю…
Я згадую і сльози твої
На своїй щоці відчуваю…
!Я виткаю я вдихаю, повітря трохи замало
Вибач, повтори іще раз, я прослухав що ти сказала…
Та ця розмова раптом стала болючою,
Усе минуле вернулось, завмерло.
Маленька пауза – нестерпною, гнітючою
Це зрозуміло – ми зустрілись даремно.
