Сніговиця замела пороги
І ніяк до тебе не дійти.
Сиві доли здіймаються до неба,
Сиві доли не радісні без тебе.
На дороги без тебе, дороги,
Здіймаються тривоги і палять мости.
Так боюся призабуть обличчя
І долонь утому молоду.
А смереки так схожі на сніжини,
А смереки не тануть на хвилину.
Понад тишу зажурену кличуть,
Зі мною разом кличуть: Христино, Христино !
Пр.
Добра вам ніч приятелі,
Добра вам ніч я лиш не засну.
Добре вам ніч приятелі,
Буду чекати сонячну весну.
Так боюся призабуть обличчя,
Сподівань джерельну чистоту.
Білі гори як стомлені вітрила,
Білі гори край вічності спинились.
Понад тишу зажурену кличуть,
Зі мною разом кличуть: Христино, Христино !
Пр.
Добра вам ніч приятелі,
Добра вам ніч я лиш не засну.
Добре вам ніч приятелі,
Буду чекати сонячну весну.
Добра вам ніч приятелі,
Добра вам ніч я лиш не засну.
Добре вам ніч приятелі,
Буду чекати сонячну весну.
