Куди ведуть мене вітри, зірки і сонце,
Вони малюють від руки одвічний компас.
Як не ховав дорожній пил сліди в минуле,
Колись знайомі два шляхи знов перетнулись.
А літній дощ, за ніч сховає твої сліди
В руці квиток, звіряю дату - вже час іти.
Наші замки на пісках - то минуле, то відбулось,
Наші долі у руках заповітних мрій.
Неважливо хто звернув . . . колись.
Чому тяжіє компас мій туди де ти є?
Чому збираєм знов і знов уламки мрії?
Чому знаходжу погляд твій завжди і всюди?
Я пам"ятаю, не забув і не забуду.
А перший сніг до ранку вкриє твої сліди
І як завжди - ти знов далеко, зникаєш ти.
Наші замки на пісках - то минуле, то відбулось.
Наші долі у руках заповітних мрій.
Не важливо хто звернув.
Наші замки на пісках - то минуле, то відбулось.
Засинаем на руках заповітних мрій
Неважливо хто звернув . . . колись.
