"А світ - вертеп.
Кажу я з гіркотою: цей світ - вертеп.
І, мабуть, що найважче - у ньому залишатися собою, від перших днів своїх і до останніх не бути ні актором, ні суфлером, ні лялькою на пальчиках облудних, а лиш собою кожної години, а лиш собою кожної хвилини, з лицем одвертим твердо йти на кін..."
[Із поеми Григорія Чубая «Вертеп»]
Хочемо правди.
Хочемо правди.
Хочемо правди.
Танцюй зі мною, брате, танцюй.
Нехай цей танець і востаннє.
Танцюй зі мною, брате.
Танцюй зі мною...
Хай навіть сніг, перед тим як
Падати на нашу землю,
Бачить її через приціл.
Я танцюватиму з тобою
Чи не вперше й може - востаннє.
Брате, танцюй зі мною...
На вулицях наших гір,
Не знімаючи рушниці з твого плеча,
Не відмовляй мені, брате, не відмовляй.
Танцюй зі мною, танцюй.
Танцюй зі мною, брате, танцюй.
Нехай цей танець і востаннє.
Брате.
Танцюй зі мною, брате.
Брате...
"A world - den.
I say bitterly: this world - den.
And, perhaps, that the most difficult - there remain other, from the first days of his to the last not to be neither actor nor prompter or doll on tiptoe deceptive, but only the one hour, and only the one minute of face openly determined to go at stake ... "
[From the poem Grigory Chub "Den"]
We want the truth.
We want the truth.
We want the truth.
Dance with me, brother, dancing.
Let the dance and the last.
Dance with me, brother.
Dance with me ...
Even if snow before
Fall on our land,
He sees it through sight.
I am with you fingers crossed
Not for the first time and can - the last time.
Brother, dance with me ...
On the streets of our mountains,
Without removing guns from your shoulder,
Do not deny me, brother, do not deny.
Dance with me, dance.
Dance with me, brother, dancing.
Let the dance and the last.
Brother.
Dance with me, brother.
Brother ...
