Що з того, що ми молоді?
Молоді та небайдужі?
То співали ми як соловї,
А літали так... Не дуже...
А попереду вихід один.
Та написали "Далі буде"
А позаду вогонь і дим,
І дивні люди...
Ми не читали як далі бути,
Ми не ходили гріхи молити,
Та закопали своє насіння –
Може зійде?
І поки сонце тліти буде,
І допоможе вогонь і вітер,
І впадемо землі на груди –
Будуть квіти...
Будуть квіти.
Малювали собі королів –
Такі в нас азартні люди.
А хто ґрати повік не любив –
Любить не буде.
Закачало колискою мрій,
Полетіли десь внікуди.
Їх врятує добрий змій
І дивні люди.
Ми не читали як далі бути,
Ми не ходили гріхи молити,
Та закопали своє насіння –
Може зійде?
І поки сонце тліти буде,
І допоможе вогонь і вітер,
І впадемо землі на груди –
Будуть квіти...
Будуть квіти.
Ми не читали як далі бути,
Ми не ходили гріхи молити,
Та закопали своє насіння –
Може зійде?
І поки сонце тліти буде,
І допоможе вогонь і вітер,
І впадемо землі на груди –
Будуть квіти...
Будуть квіти.
Будуть квіти.
