У природи зайвих не буває.
Але якось у важкі часи
Оточили вовчу непокірну зграю
Хижі люди та голодні пси.
Влучно били скинуті рушниці -
І не стало вовчої сім’ї.
Вижила вовчиця - Матінка-вовчиця.
То дрімучий ліс захистив її.
А вовчат мисливці підібрали,
Сірих нерозумних малюків.
Добре годували, довго тренували -
І навчили убивать вовків.
І взяли їх якось полювати
В тишині незайманих дібров.
І на дикій стежці їм зустрілась мати,
Найрідніша кров. Найрідніша кров.
Закриваю очі, а мені не спиться,
І до ранку марю, знову марю я,
А засну - присниться Матінка-вовчиця,
Матінка-вовчиця, наче тінь моя...
У житті по-всякому буває.
Проминають і важкі часи.
Але несвобода вовка убиває,
Виживають пси. Виживають пси!
І живуть вони життям собачим,
Звикши до суворої руки.
А ночами плачуть,
Так невтішно плачуть,
Як брати вовки,
Як брати вовки!
Анатолій Матвійчук
In nature there are no superfluous.
But somehow in difficult times
Surrounded unruly wolf pack
Carnivorous hungry people and dogs.
Aptly beat dropped gun -
And there was no wolf family.
Surviving wolf - Mother wolf.
It defended its dense forest.
A vovchat hunters picked up,
Grey foolish kids.
Good food, long trained -
I taught killed wolves.
I took them somehow hunt
In the silence of the pristine oak forests.
And the wild path they have met,
Most native blood. Most native blood.
Close my eyes, and I can not sleep,
And the morning rave, rave again I
And sleep - dream Mother wolf,
Mother wolf like my shadow ...
In life, in any case.
Passes and difficult times.
But the lack of freedom wolf kills,
Survive dogs. Survive the dogs!
And they live the life of a dog,
Zvykshy to strict hand.
And at night crying,
So inconsolable crying,
As to wolves
As to the wolves!
Anatoly Matviychuk
