Якби мені сказали завтра
"Облиш думки про неi ти.
Забудь, і думати не варто.
Він може більше не прийти".
Сказав би я: "Ніхто про те не знає -
Він зливою чи вітром пролетить.
А може, білим снігом закружляє,
Вона мене не може не любить".
Доторкнись, пригорни, в тім немає вини.
Ми давно вже чекали весни.
Хай тепло рук твоїх враз ростопить білий сніг,
Що на землю і на серце ліг.
Нехай розкажуть про розлуку,
Я не повірю, так і знай.
Я підніму, як крила, руки,
І полечу за небокрай.
Я буду тим, що є для тебе сонце,
Я буду тим, що в серці назавжди.
Постукаю я тихо у віконце.
Я знаю, що мені відкриєш ти.
Доторкнись, пригорни, в тім немає вини.
Ми давно вже чекали весни.
Хай тепло рук твоїх враз ростопить білий сніг,
Що на землю і на серце…
Доторкнись, пригорни, в тім немає вини.
Ми давно вже чекали весни.
Хай тепло рук твоїх враз ростопить білий сніг,
Що на землю і на серце,
Що на землю і на серце,
Що на землю і на серце ліг. Если бы мне сказали завтра
"Оставь мысли о неi ты.
Забудь, и думать не стоит.
Он может больше не прийти ».
Сказал я: "Никто об этом не знает -
Он ливнем или ветром пролетит.
А может, белым снегом закружит,
Она меня не может не любит ".
Прикоснись, прижми, в том нет вины.
Мы давно уже ждали весны.
Пусть тепло рук твоих мгновенно ростопить белый снег,
Что на землю и на сердце лег.
Пусть расскажут о разлуке,
Я не поверю, так и знай.
Я подниму, как крылья, руки,
И полечу за горизонт.
Я буду тем, что для тебя солнце,
Я буду тем, что в сердце навсегда.
Постучу я тихо в окошко.
Я знаю, что мне откроешь ты.
Прикоснись, прижми, в том нет вины.
Мы давно уже ждали весны.
Пусть тепло рук твоих мгновенно ростопить белый снег,
Что на землю и на сердце ...
Прикоснись, прижми, в том нет вины.
Мы давно уже ждали весны.
Пусть тепло рук твоих мгновенно ростопить белый снег,
Что на землю и на сердце,
Что на землю и на сердце,
Что на землю и на сердце лег. Смотрите также: | |
